• 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
prev
next

Селозберігаюча парадигма ринку землі

5 грудня 2017 року на засіданні Асоціації фермерів та приватних землевласників України та Всеукраїнського комітету захисту рідної землі,  було заслухано і ...

Семінар «Блокування накладних, новий порядок перевірок держпраці, акциз на пальне в а

Ми радо запрошуємо до участі в черговому професійному семінарі для бухгалтерів та керівників сільськогосподарських підприємств на тему «Блокування накладних, новий ...

Вітання з днем бухгалтера

Колектив Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України та Інституту обліку і фінансів щиро вітає вас з професійним святом – ...

11-й щорічний Конгрес бухгалтерів України успішно відбувся в Юрмалі

23–27 червня 2017 року в конференц-залі готелю «SemaraH Hotel Lielupe SPA & Conferences» у м. Юрмалі (Латвія) успішно відбувся Українсько-Балтійський ...

Договір з АПУ

Інститут обліку і фінансів підписав договір з Аудиторською палатою України щодо підготовки аудиторів до контрольного тестування.На підставі повноважень, передбачених Законом ...

Семінар «Бюджетна дотація, оподаткування та трудові відносини в аграрній галузі» в ре

Інститут обліку і фінансів радо запрошує до участі в черговому виїзному семінарі в регіонах України «Бюджетна дотація, оподаткування та трудові ...

Бухгалтерський конгрес в Юрмалі: вчимося на минулому, будуємо майбутнє

Вже у червні бухгалтери України вирушають у Латвію, в місто на хвилі – Юрмала, щоб прийняти участь в 11-му Українсько-балтийському ...

Семінар «Бюджетна дотація, оподаткування та трудові відносини в аграрній галузі»

Інститут обліку і фінансів радо запрошує до участі в черговому виїзному семінарі «Бюджетна дотація, оподаткування та трудові відносини в аграрній ...

Семінари в регіонах. "Бюджетно-податкові та трудові новації для аграріїв у 2017 році"

Запрошуємо до участі в семінарі "Бюджетно-податкові та трудові новації для аграріїв у 2017 році" в регіонах України. Графік проведення семінарів: Дніпро - ...

Звернення директора Інституту обліку і фінансів до Першого заступника голови Комітету

6 січня 2017 року В.М. Метелиця, директор Інституту обліку і фінансів, звернувся із проханням посприяти здійсненню невідкладних заходів щодо захисту ...

Пільги З ПДВ

Постачання зерна і технічних культур. Нова, відповідно до Закону № 3609-VI, редакція п. 15 підрозд. 2 розд. XX ПКУ вивела з-під пільги:

- операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТЗЕД підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників. Отже, відтепер постачання зернових та тех­нічних культур обкладається ПДВ не тільки у виробника, а й у першого оптовика-посередника;

- операції з імпорту таких товарів (тобто імпорт зернових та технічних культур, раніше пільгований, тепер обкладається ввізним ПДВ у загальному порядку).

 Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН). Реєстрації в ЄРПН підлягають податкові накладні, в яких сума ПДВ (у момент виписування або після коригування) перевищує встановлені п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ критерії:

  1. понад 100 тис. грн. – з 01.07.2011 р.; понад 10 тис. грн. – з 01.01.2012 р.;
  2. накладні, що починають відповідати зазначеним вище критеріям уже після їх виписування в результаті збільшення ціни/кількості поставлених товарів/послуг (п. 3 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого наказом ДПАУ від 29.12.2010 р. № 1246 (далі – Порядок № 1246).
  3. накладні незалежно від суми ПДВ у них при поставці підакцизних та імпортних товарів – з 01.01.2012 р.

Крім податкових накладних у ЄРПН реєструються розрахунки коригувань. Відповідно до п. 3 Порядку № 1246 реєстрація розрахунків коригувань здійснюється у трьох випадках:

  1. розрахунок коригування виписується до накладної, зареєстрованої в ЄРПН;
  2. розрахунок коригування виписується до накладної, яка після коригування починає відповідати критеріям п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. У цьому разі до ЄРПН включається податкова накладна, а потім – розрахунок коригування;
  3. розрахунок коригування виписується до накладної, яку зареєстровано в ЄРПН на підставі її відповідності вказаним критеріям, але після коригування вона перестала їм відповідати.

Якщо протягом дня здійснюється декілька постачань одному покупцю за одним договором і підприємство виписує різні податкові накладні, то останні не підлягають відображенню в ЄРПН навіть за умови сукупного перевищення установленого критерію обов’язкової реєстрації.

У випадках помилкової реєстрації податкової накладної в ЄРПН здійснюється реєстрація розрахунку коригування до помилково виписаної накладної з унесенням його до рядка 8.1 декларації. На реєстрацію накладної в ЄРПН платнику відводиться 20 календарних днів, наступних за днем її виписування. Постачальник може видати покупцю накладну лише після її реєстрації в ЄРПН (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Для включення податкової накладної (розрахунку коригувань) до ЄРПН платник податку повинен:

  1. скласти її за допомогою відповідного програмного забезпечення;
  2. зберегти її в необхідному форматі (.xml);
  3. підписати її за допомогою ЕЦП (перший підпис – бухгалтера/головного бухгалтера або керівника, другий – аналог відбитка печатки продавця) та зашифрувати;
  4. у межах операційного дня (з 0.00 до 23.00) з урахуванням 20-денного строку надіслати її в електронному вигляді до податкової інспекції (електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ).

Якщо постачальник не реєструє податкову накладну в ЄРПН, більш негативні наслідки ця ситуація має для покупця. Покупець може подати на постачальника скаргу і постачальнику загрожує лише позапланова виїзна перевірка податківців та штраф від 5 до 10 НМДГ (ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X). В той час як відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН позбавляє покупця права на податковий кредит з ПДВ (п. 201.10 ПКУ).

   

ПДВ Загальні питання

Лист ДПАУ від 18.07.2011 р. N 12901/6/16-1115. Про оформлення податкових накладних.

ДПАУ розглянула лист щодо проблемних питань виписки податкових накладних та повідомляє, що наказ ДПАУ від 21.12.2010 р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" (далі - Наказ N 969), зареєстрований у Мін'юсті України 29.12.2010 р. за N 1401/18696, та лист ДПАУ від 06.04.2011 р. N 9497/7/16-1517 не суперечать нормам Податкового кодексу України (далі - ПКУ) і не змінюють їх. При цьому лист N 9497/7/16-1517 носить виключно рекомендаційний характер, призначений для використання при підготовці податкових консультацій і покликаний відповісти на більшість запитань, отриманих ДПАУ з розглянутих у ньому питань.

У частині питань першого та п'ятого стосовно присвоєння номера податкової накладної слід зазначити, що відповідно до пп. "а" п. 201.1 ст. 201 ПКУ в податковій накладній має бути зазначено порядковий номер податкової накладної.

Аналогічне передбачено п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом N 969, та п. 9.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПАУ віт 24.12.2010 р. N 1002.

Крім того, цими ж пунктами зазначених порядків чітко встановлено, що номер податкової накладної повинен відповідати її порядковому номеру в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і не може передбачати будь-якої іншої нумерації.

Порядковим номером вважається номер елементу, присвоєний йому при перерахуванні в послідовному порядку. Тобто порядок нумерації податкових накладних встановлено за принципом повної чисельної послідовності натуральних чисел (1, 2, 3, 4 і т. д.) і не передбачає застосування інших принципів нумерації та кодування в порядковому номері податкової накладної додаткових відомостей щодо дати договору, його номера, іншої інформації про проведену операцію.

Що стосується другого проблемного питання стосовно вказування у податковій накладній повної або скороченої назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, то така норма передбачена пп. "д" п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

Звертаємо увагу на те, що аналогічна норма стосовно вказування повної або скороченої назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, була передбачена і Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв до набрання ПКУ чинності. Таким чином, ця норма не є нововведенням.

Щодо питання третього слід зазначити, що п. 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих, (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

При цьому, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, а платники податку, що застосовувати касовий метод до набрання ПКУ чинності або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.

Таким чином, платник має право включити до податкового кредиту поточного звітного періоду суму ПДВ, зазначену в податковій накладній, виписаній у попередніх податкових періодах, але отриманій платником у поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, а також за умови, що не минуло 365 календарних днів (60 календарних днів) з дня виписки податкової накладної.

Стосовно питання четвертого слід зазначити, що дописування чи виправлення даних податкової накладної вручну (кульковою, гелевою, чорнильною чи іншою ручкою) є неможливим, оскільки податкова накладна, як і будь-який інший звітний документ, складається одним із вибраних платником способів: друком або вручну.

Зазначене продиктоване необхідністю унеможливлення самостійного виправлення даних у податкових накладних продавцем або покупцем без повідомлення про це контрагента.

Рекомендації стосовно вирівнювання номера податкової накладної, індивідуального податкового номера покупця, номера договору по правому краю, як й інші, обумовлені тим, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 5 постанови КМУ від 29.12.2010 р. N 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому ДПС, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Таким чином, параметри оформлення податкових накладних повинні відповідати програмному забезпеченню з метою сприйняття ним внесених даних та повинні бути уніфіковані для всіх накладних.

Що стосується зазначення адреси, то рекомендований у листі N 9497/7/16-1517 формат її написання відповідає міжнародно визнаному формату. Водночас для визнання податкового кредиту важливим є відповідність адреси, що вказана в податковій накладній, даним, що містяться в реєстраційних документах платника, а не порядок їх написання чи скорочення. Аналогічне стосується і формату написання телефонного номера.

Одночасно повідомляємо, що рекомендації стосовно використання основної печатки для скріплення податкових накладних доповнені рекомендаціями, наданими листом ДПАУ від 26.05.2011 р. N 14839/7/16-1517, яким було внесено відповідні зміни до п. 33 листа N 9497/7/16-1517, та відповідно до яких податкова накладна може скріплюватися печаткою "для податкових накладних".

 

Лист, Мінфін, від 19.05.2011, № 31-08410-07-25/12852 "Щодо бухгалтерського обліку розподіленого податку на додану вартість".

Департамент податкової, митної політики, доходів, адміністрування платежів та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України на запит щодо бухгалтерського обліку розподіленого податку на додану вартість повідомляє.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, якщо суми непрямих податків (у тому числі податку на додану вартість) у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів не відшкодовуються підприємству, то зазначені суми включаються до їх первісної вартості.

Відповідно до статті 198 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі основних засобів, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо придбані основні засоби частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, то до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 199.4 статті 199 Кодексу для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за підсумками календарного року необхідно провести перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних господарських операцій. Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

Якщо за результатами перерахунку необхідно збільшити податковий кредит на частину суми, включеної раніше у вартість основних засобів, то відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291, зазначена операція відображається за дебетом субрахунку 641 "Розрахунки за податками" і кредитом рахунку обліку розрахунків, за яким така операція від початку була відображена при надходженні основних засобів. Одночасно первісна вартість основних засобів корегується способом сторно на частину суми, яку необхідно віднести до податкового кредиту за результатами перерахунку, у кореспонденції за рахунками, за якими відображалася операція з формування первісної вартості основних засобів. Зокрема, зазначена операція на суму, яка підлягає віднесенню до податкового кредиту, відображається за дебетом субрахунку 641 "Розрахунки за податками" і кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Одночасно способом сторно ця сума відображається за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" і кредитом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" та дебетом рахунку 15 і кредитом рахунку 63.

   

Загальні питання оподаткування

Лист, Державна податкова адміністрація, від 29.08.2011, № 23178/7/15-3417-26 "Щодо порядку нарахування пені у разі самостійного виявлення помилок".

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку (далі - податкова декларація) (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт зниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплати суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно із підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу пеня нараховується, зокрема, у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого платником податків у разі виявлення його зниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац 2 пункту 129.4 статті 129 Кодексу).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Кодексу).

Таким чином, при самостійному виявленні платником податків заниження суми податкового зобов'язання пеня нараховується на суму заниження та за весь період заниження (з дня настання строку погашення податкового зобов'язання відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу по податковій декларації, по якій виявлено заниження податкових зобов'язань, та за весь період по день фактичної сплати (включно) суми заниженого податкового зобов'язання) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Закон України від 07.07.2011 р. № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення норм Податкового кодексу України» (Закон № 3609).

Щодо надання податкових консультацій платникам податків та їх юридичної сили. Законом № 3609 внесено зміни до статті 52 Кодексу – п.52.1 цієї статті встановлено чіткі строки, протягом яких контролюючий орган зобов’язаний безоплатно надати консультацію з питань застосування окремих норм податкового законодавства за зверненням платника податків – протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення таким контролюючим органом. А з 1.01.2012 р. податкові консультації будуть надаватися не лише в письмовій та усній, але і в електронній формі (п.52.3 ст.52 Кодексу).

            Суттєвою являється і зміна, внесена Законом № 3609 у ст.53 Кодексу. Відтепер не може бути притягнено до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. При цьому слід зазначити, що Кодекс не передбачає і після внесення до нього змін пріоритетності узагальнюючих податкових консультацій над індивідуальними. Рівно як і видання узагальнюючої консультації не є підставою для відкликання раніше наданих індивідуальних консультацій. Отже, яку б позицію не висловлювала ДПАУ в своїх узагальнюючих листах, платник податків для звільнення його від відповідальності може сміливо посилатися на лист, адресований йому індивідуально, незалежно від того, яка з податкових інстанцій його надала, навіть якщо в ньому висловлено іншу позицію, ніж в узагальнюючому листі, затвердженому наказом головного податкового відомства. До цього ж слід додати, що платник податку звільняється лише від відповідальності за дії згідно консультації (тобто від сплати пені та штрафів), але не звільняється від сплати податкових зобов’язань, які не нараховані внаслідок дії консультації.

            Щодо подання податкової звітності в електронній формі. Законом № 3609 визначено строк подачі податкової звітності в електронній формі. Раніше податківці користувалися Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку (наказ ДПАУ від 10.04.2008 р. №233), згідно з якою органи ДПС приймають електронну звітність виключно з 9:00 до 18:00. Відповідно надсилання електронного звіту в останній день строку подання після 18:00 розцінювалося як несвоєчасне подання звітності. Відтепер, згідно з п.49.5 ст.49 Кодексу, при поданні звітності в електронній формі платник податків зобов’язаний відправити декларацію не пізніше закінчення останньої години дня, в який закінчується граничний строк її подання, тобто не пізніше 23:59 цього дня.

      Щодо подання уточнюючих розрахунків. Із загальної заборони на подання уточнюючих розрахунків тих податкових періодів, які перевіряються, зроблено виняток: норма, що встановлює заборону на їх подання під час проведення перевірок, обмежує її дію тільки відповідними податками та зборами, щодо яких проводиться перевірка (п.50.2 статті 50 Кодексу). Тобто якщо, наприклад, здійснюється перевірка лише по ПДВ, то платник податків цілком може подати уточнюючий розрахунок щодо будь-якого іншого податку, окрім ПДВ.

      Питання адміністрування податкових платежів. В процесі внесення змін розширено перелік підстав для направлення податковим органом письмового запиту про надання йому інформації (п. 73.3 Кодексу). Зміст доповнених підстав такий:

  • Виявлення недостовірності даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків;
  • Щодо платника податків подано скаргу про ненадання ним податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
  • Проведення зустрічної звірки.

Строки судових оскаржень. Законом №3609 внесено зміни до п.56.18 ст. 56 Кодексу, де зазначено, що йдеться про строки давності, передбачені ст.102 Кодексу, тобто про 1095 днів (замість місячного строку на оскарження, установленого раніше). Варто звернути увагу на те, що п.56.18 ст.56 Кодексу передбачає 1095-денний строк на судове оскарження тільки тих рішень податкових органів, якими визначено грошові зобов’язання платника податків. Якщо оскаржується інший акт податкового органу (наприклад, податкова консультація), то слід звертатися до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747-IV, яка передбачає строк у шість місяців для подання до суду подібних позовів. Якщо ж платник перед зверненням до суду звертався до вищого за рівнем податкового органу зі скаргою, то для подання позову до суду в нього є місяць із дня отримання остаточного рішення за результатами його скарги.

   

Декларування наявності цукру

Постанова КМ України, від 10.08.2011, № 851 "Про затвердження Порядку декларування наявності цукру".

1. Цей Порядок визначає механізм декларування наявності цукру суб'єктами господарювання, які виробляють і зберігають цукор, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром (далі - суб'єкти господарювання).

2. Суб'єкти господарювання складають декларацію про наявні обсяги цукру (далі - декларація) за формою згідно з додатком 1 у двох примірниках, один з яких подають щомісяця до 5 числа територіальним органам Держсільгоспінспекції за місцем зберігання цукру.

Строк зберігання декларації становить три роки.

3. Територіальні органи Держсільгоспінспекції:

подають у п'ятиденний строк зведену інформацію про наявні обсяги цукру за формою згідно з додатком 2 Держсільгоспінспекції, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністраціям;

дають роз'яснення щодо заповнення декларацій та ведуть їх облік.

4. Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до закону.

   

Дотація за реалізоване на переробку молоко

Порядок нарахування податку на додану вартість, що сплачується  до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 246 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 523)

….

9. Головний розпорядник бюджетних коштів для надання дотації за молоко здійснює їх розподіл між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня пропорційно обсягам молока, зданого на переробку в попередньому році, з урахуванням можливості перерозподілу зазначених коштів виходячи з фактичних обсягів молока, зданого на переробку протягом дев'яти місяців поточного року.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня затверджують після надходження від головного розпорядника бюджетних коштів інформації про їх розподіл кошториси та плани асигнувань і подають їх відповідним органам Казначейства.

   

Утримання ЄСВ з винагороди за договором доручення

Лист ПФУ від 17.05.2011 р. N 9782/03-30 «Щодо нарахування ЄСВ на винагороду, одержану за договором доручення».

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції Закону від 07.04.2011 р.) (далі - Закон) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою для нарахування єдиного внеску для вищезазначених платників відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Характерною ознакою послуг згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання, неможливість зберегти, споживчість послуги при її наданні.

Договір доручення регулюється статтею 1000 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії та за своїми ознаками належить до групи договорів у сфері доручення (глава 68 Цивільного кодексу України), що є характерною ознакою договорів про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, винагороди, отримані згідно з договорами доручення, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

   

Страховий стаж в період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 11.07.2011 р. № 04-29-2003 "Щодо врахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку".

Розглянувши ваше звернення щодо врахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повідомляємо.

Згідно статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 (далі - Закон N 2240), в редакції до 01.01.2011 р., страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464 (далі - Закон N 2464) були внесені зміни до Закону N 2240. З 01.01.2011 р. згідно із внесеними змінами до ст. 7 Закону N 2240 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховується до страхового стажу за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, оскільки зарахування такого періоду не визначено Законом N 2240.

Оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не належить до виплат, які передбачені окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, період отримання зазначеної виплати застрахованими особами, яку здійснюють органи праці та соціального захисту населення, також не враховується до страхового стажу.

У випадку коли застрахована особа перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.09.2009 р. по 20.09.2012 р. період перебування у зазначеній відпустці з 20.09.2009 р. по 31.12.2010 р. буде враховуватися до страхового стажу, а період з 01.01.2011 р. по 20.09.2012 р. не враховується до страхового стажу.

В той же час період коли застрахована особа працює на умовах неповного робочого часу та одночасно знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку враховується до страхового стажу, оскільки за цей період сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески.

Якщо в період коли особа працює на умовах неповного робочого часу та одночасно знаходиться у зазначеній відпустці та сплачує страхові внески у розмірі менше, ніж мінімальний страховий внесок, то цей період зараховується до страхового стажу за формулою

ТП = Св : В,

де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;

Св - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;

В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

 

•Лист, Пенсійний фонд, від 29.06.2011, № 13191/03-20 "Щодо заповнення звіту про суми нарахованого ЄСВ".

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-5 .

Згідно підпункту 4.3.3 пункту 4.3 розділу IV Інструкції, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема, у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Платники-роботодавці подають до органів Пенсійного фонду звіт, форми та строки подання якого визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. N 22-2 (далі - Порядок).

У прикладі нарахування заробітної плати за квітень здійснено у травні, тому, враховуючи вищезазначене та у відповідності до бухгалтерських документів про нараховану заробітну плату, зазначені суми необхідно відобразити у звіті за травень (таблиця 1 та таблиця 6 додатка 4 до Порядку).

У рядку 1.1 таблиці 1 додатка 4 до Порядку "Сума нарахованої заробітної плати" відображається заробітна плата звітного місяця за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, склад якої визначається Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5 , без обмеження максимальною величиною.

У рядку 2 таблиці 1 додатка 4 до Порядку "Сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, на яку нараховується єдиний внесок, усього (р. 2.1 + р. 2.2 + р. 2.3)" відображається сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а також оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів фондів державного соціального страхування, з урахуванням максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок.

У реквізитах 13 та 14 таблиці 6 додатка 4 до Порядку "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам", яка призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці, вносяться суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", що нараховані застрахованій особі у звітному періоді, та суми у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, на які нараховується єдиний внесок згідно Закону відповідно.

   

Утримання ЄСВ з матеріальної допомоги

Лист, Пенсійний фонд, від 13.07.2011, № 14399/03-20 "Щодо нарахування ЄСВ на суму матеріальної допомоги".

Пенсійний фонд України розглянув листа щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і повідомляє.

Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за N 994/18289.

Згідно з підпунктом 4.3.5 зазначеної Інструкції визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за N 114/8713.

Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. N 1170 (далі - Перелік).

Відповідно до підпункту 14 зазначеного Переліку матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами; на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, коли необхідність її отримання виникла раптово, за умови подання заяви, а її розмір визначається адміністрацією підприємства, не є базою для нарахування єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31), відноситься до заробітної плати, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а отже є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.

   

Закупка сільськогосподарської продукції в населення

Лист, Державна податкова адміністрація, від 26.04.2011, № 7907/6/17-0715 "Про розгляд листа [щодо порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку форми N 3 ДФ]".

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі - Кодекс), в межах компетенції розглянула лист щодо порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку форми N 3 ДФ (далі - довідка N 3 ДФ) і повідомляє.

Підпунктом 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Тобто обмеження щодо не збільшення розмірів земельних ділянок даною нормою Кодексу встановлено лише для осіб, яким надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку.

Форма довідки, строк дії, порядок її видачі затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. N 975, який зареєстровано Міністерством юстиції України 29.12.2010 р. N 1385/18680.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III (далі - Земельний кодекс) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

• для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

• для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

• для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

• для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Згідно із статтею 1 Закону України від 15.05.2003 р. N 742-IV "Про особисте селянське господарство" (далі - Закон N 742) особисте селянське господарство - це, зокрема, господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків.

При цьому члени особистого селянського господарства мають право вільно розпоряджатися виробленою сільськогосподарською продукцією та реалізовувати її надлишки на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам (стаття 7 Закону N 742).

Враховуючи наведене, право на одержання довідки N 3 ДФ, у відповідності до підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 Кодексу, мають платники податку, що реалізовують надлишки сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), які є власниками такої продукції, вирощеної (виробленої) ними на земельних ділянках, що перебувають у їх власності, за умови дотримання вимог частини першої статті 121 Земельного кодексу. При цьому вказані платники не повинні мати на меті вирощування (вироблення) та реалізацію сільськогосподарської продукції задля одержання прибутку від її реалізації (ведення товарного сільгоспвиробництва).

Водночас щодо конкретних питань, які ставляться у вашому листі, повідомляємо, що законодавчі підстави для видачі сільською, селищною, міською радою довідки N 3 ДФ відсутні, якщо платник податку, якому виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, має ще й земельний пай, право на який засвідчено земельним сертифікатом. При цьому не має значення, використовує чи ні (здає в оренду, обслуговує тощо) власник такий пай.

Також підстави для видачі довідки N 3 ДФ відсутні, якщо платник податку фактично використовує для вирощення (вироблення) сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), яка їм реалізовується, належні йому земельні ділянки, розмір яких перевищує встановлені статтею 121 Земельного кодексу розміри, тобто якщо земельні частки (паї) не здаються в оренду та/або не обслуговуються тощо. 

   

Відображення в 1ДФ витрат на відрядження та ЄСВ

Лист Державної податкової адміністрації від 12.05.2011, № 8882/6/17-0215 "Щодо порядку заповнення податкового розрахунку та застосування штрафних санкцій".

Враховуючи необхідність у майбутньому удосконалення обліку суми збору на державне пенсійне страхування, що вносяться за рахунок працедавця у розмірах, визначених законом, та обліковуються в індивідуальній картці застрахованої особи (найманого працівника), зазначена інформація до набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (пенсійного фонду – авт.) у Податковому розрахунку ф. N 1ДФ ознака "133" (Сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом – авт.) не відображається.

Щодо коштів, виданих фізичним особам під звіт, слід зазначити наступне. Кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, відображаються у Податковому розрахунку ф. 1ДФ за ознакою доходу "118".

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПКУ кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ, не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

За ознакою доходу "118" відображаються суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, які не були повернуті платником податку у встановлений строк, і які є доходом, що оподатковується.

Застосування штрафних санкцій за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків встановлено статтею 119 ПКУ, зокрема, за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку. 

   

Оподаткування ПДФО матеріальної допомоги

Лист, Державна податкова адміністрація, від 22.06.2011, № 11552/6/17-0715 "Щодо оподаткування ПДФО матеріальної допомоги".

Державна податкова адміністрація України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, в межах компетенції розглянула лист стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб матеріальної допомоги, і повідомляє.

Згідно з абзацом першим статті 11 Кодексу законів про працю від 10.12.71 р. N 322-VIII (далі - Кодекс про працю) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, укладається колективний договір.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (стаття 10 Кодексу про працю).

Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, для цілей розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" цього Кодексу заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Розділу IV "Додаток на доходи фізичних осіб" Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Отже, якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, наприклад, допомога на оздоровлення, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу, з урахуванням вимог пункту 164.6 статті 164 Кодексу.

Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв'язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, то її оподаткування регулюється пунктом 170.7 статті 170 Кодексу, згідно з абзацом третім підпункту 170.7.1 якого встановлено, що нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Відповідно до абзацу першого підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року, тобто в 2011 році - 1320 грн. Сума перевищення допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Кодексу і підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

При цьому у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу (абзац четвертий підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу).

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Кодексу встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності (абзац третій підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу). Згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу вищевказані доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ за ознакою доходу "169" у відповідності до наказу ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за N 46/18784.

   

Спецрежим ПДВ по давальницькій сировині

Лист Міністерства аграрної політики, від 26.08.2010, № 3.7-14-4-15/14210 "Щодо продукції, виготовленої переробним підприємством з сільськогосподарської сировини на давальницьких умовах".

Мінагрополітики вважає: готова продукція (наприклад - сметана), отримана сільськогосподарським підприємством в результаті переробки сільськогосподарської сировини (молока) від переробного підприємства на давальницьких умовах, є сільськогосподарською продукцією для сільгосппідприємства.

   

Послуги при спецрежимі - у скороченій ПДВ-декларації

Нові, відповідно до Закону № 3609-VI, редакції п.п. 209.7 та п.п. «в» п.п. 209.15.2 ПКУ поширили спецрежим ПДВ також і на послуги, зокрема:

- послуги, отримані в результаті провадження діяльності, на яку згідно з п. 209.17 ПКУ поширюється спеціальний режим оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі послуги надаються безпосередньо платником податків - суб'єктом спеціального режиму оподаткування;

- послуги, що поставляються не лише іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам), а й фізичним особам з використанням сільгосптехніки, крім надання її у фіноренду (лізинг).

Таким чином, тепер такі послуги, що підпадають під спеціальний режим оподаткування, в аграріїв потраплятимуть до скороченої декларації з ПДВ.

   

Дозволено перенесення від'ємного значення сільгосп-ПДВ на наступний період

Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України внесена низка важливих змін. Відповідно до п. 209.3 ПКУ нарешті врегулювано ситуацію з від'ємним значенням сільгосп-ПДВ. Тепер від'ємне значення дозволено зараховувати до складу податкового кредиту наступного періоду (тобто переносити на наступний період). У зв'язку з цим невдовзі спецрежимникам слід очікувати відповідної зміни форми скороченої декларації з ПДВ. Адже наразі форма декларації (скороченої) можливості перенесення від'ємного значення, як відомо, не передбачає (наказ Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 N 41).

   

Оподаткування ПДВ операцій постачання зерна і технічних культур

Нова, відповідно до Закону № 3609-VI, редакція п. 15 підрозд. 2 розд. XX ПКУ вивела з-під пільги:

- операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТЗЕД підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників. Отже, відтепер постачання зернових та тех­нічних культур обкладається ПДВ не тільки у виробника, а й у першого оптовика-посередника;

- операції з імпорту таких товарів (тобто імпорт зернових та технічних культур, раніше пільгований, тепер обкладається ввізним ПДВ у загальному порядку).

   

Облік розподіленого ПДВ

Лист, Мінфін, від 19.05.2011, № 31-08410-07-25/12852 "Щодо бухгалтерського обліку розподіленого податку на додану вартість".

Департамент податкової, митної політики, доходів, адміністрування платежів та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України на запит щодо бухгалтерського обліку розподіленого податку на додану вартість повідомляє.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, якщо суми непрямих податків (у тому числі податку на додану вартість) у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів не відшкодовуються підприємству, то зазначені суми включаються до їх первісної вартості.

Відповідно до статті 198 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі основних засобів, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо придбані основні засоби частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, то до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 199.4 статті 199 Кодексу для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за підсумками календарного року необхідно провести перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних господарських операцій. Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

Якщо за результатами перерахунку необхідно збільшити податковий кредит на частину суми, включеної раніше у вартість основних засобів, то відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291, зазначена операція відображається за дебетом субрахунку 641 "Розрахунки за податками" і кредитом рахунку обліку розрахунків, за яким така операція від початку була відображена при надходженні основних засобів. Одночасно первісна вартість основних засобів корегується способом сторно на частину суми, яку необхідно віднести до податкового кредиту за результатами перерахунку, у кореспонденції за рахунками, за якими відображалася операція з формування первісної вартості основних засобів. Зокрема, зазначена операція на суму, яка підлягає віднесенню до податкового кредиту, відображається за дебетом субрахунку 641 "Розрахунки за податками" і кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Одночасно способом сторно ця сума відображається за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" і кредитом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" та дебетом рахунку 15 і кредитом рахунку 63. 

   

Оформлення податкових накладних

Лист ДПАУ від 18.07.2011 р. N 12901/6/16-1115. Про оформлення податкових накладних.

ДПАУ розглянула лист щодо проблемних питань виписки податкових накладних та повідомляє, що наказ ДПАУ від 21.12.2010 р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" (далі - Наказ N 969), зареєстрований у Мін'юсті України 29.12.2010 р. за N 1401/18696, та лист ДПАУ від 06.04.2011 р. N 9497/7/16-1517 не суперечать нормам Податкового кодексу України (далі - ПКУ) і не змінюють їх. При цьому лист N 9497/7/16-1517 носить виключно рекомендаційний характер, призначений для використання при підготовці податкових консультацій і покликаний відповісти на більшість запитань, отриманих ДПАУ з розглянутих у ньому питань.

У частині питань першого та п'ятого стосовно присвоєння номера податкової накладної слід зазначити, що відповідно до пп. "а" п. 201.1 ст. 201 ПКУ в податковій накладній має бути зазначено порядковий номер податкової накладної.

Аналогічне передбачено п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом N 969, та п. 9.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПАУ віт 24.12.2010 р. N 1002.

Крім того, цими ж пунктами зазначених порядків чітко встановлено, що номер податкової накладної повинен відповідати ії порядковому номеру в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і не може передбачати будь-якої іншої нумерації.

Порядковим номером вважається номер елементу, присвоєний йому при перерахуванні в послідовному порядку. Тобто порядок нумерації податкових накладних встановлено за принципом повної чисельної послідовності натуральних чисел (1, 2, 3, 4 і т. д.) і не передбачає застосування інших принципів нумерації та кодування в порядковому номері податкової накладної додаткових відомостей щодо дати договору, його номера, іншої інформації про проведену операцію.

Що стосується другого проблемного питання стосовно вказування у податковій накладній повної або скороченої назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, то така норма передбачена пп. "д" п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

Звертаємо увагу на те, що аналогічна норма стосовно вказування повної або скороченої назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, була передбачена і Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв до набрання ПКУ чинності. Таким чином, ця норма не є нововведенням.

Щодо питання третього слід зазначити, що п. 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих, (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

При цьому, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, а платники податку, що застосовувати касовий метод до набрання ПКУ чинності або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.

Таким чином, платник має право включити до податкового кредиту поточного звітного періоду суму ПДВ, зазначену в податковій накладній, виписаній у попередніх податкових періодах, але отриманій платником у поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, а також за умови, що не минуло 365 календарних днів (60 календарних днів) з дня виписки податкової накладної.

Стосовно питання четвертого слід зазначити, що дописування чи виправлення даних податкової накладної вручну (кульковою, гелевою, чорнильною чи іншою ручкою) є неможливим, оскільки податкова накладна, як і будь-який інший звітний документ, складається одним із вибраних платником способів: друком або вручну.

Зазначене продиктоване необхідністю унеможливлення самостійного виправлення даних у податкових накладних продавцем або покупцем без повідомлення про це контрагента.

Рекомендації стосовно вирівнювання номера податкової накладної, індивідуального податкового номера покупця, номера договору по правому краю, як й інші, обумовлені тим, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 5 постанови КМУ від 29.12.2010 р. N 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому ДПС, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Таким чином, параметри оформлення податкових накладних повинні відповідати програмному забезпеченню з метою сприйняття ним внесених даних та повинні бути уніфіковані для всіх накладних.

Що стосується зазначення адреси, то рекомендований у листі N 9497/7/16-1517 формат її написання відповідає міжнародно визнаному формату. Водночас для визнання податкового кредиту важливим є відповідність адреси, що вказана в податковій накладній, даним, що містяться в реєстраційних документах платника, а не порядок їх написання чи скорочення. Аналогічне стосується і формату написання телефонного номера.

Одночасно повідомляємо, що рекомендації стосовно використання основної печатки для скріплення податкових накладних доповнені рекомендаціями, наданими листом ДПАУ від 26.05.2011 р. N 14839/7/16-1517, яким було внесено відповідні зміни до п. 33 листа N 9497/7/16-1517, та відповідно до яких податкова накладна може скріплюватися печаткою "для податкових накладних".

   

Самостійне виявлення помилок в податковій звітності

Лист, Державна податкова адміністрація, від 29.08.2011, № 23178/7/15-3417-26 "Щодо порядку нарахування пені у разі самостійного виявлення помилок".

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку (далі - податкова декларація) (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт зниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

  • - або надіслати уточнюючий розрахунок і сплати суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми подання такого уточнюючого розрахунку;
  • - або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно із підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу пеня нараховується, зокрема, у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого платником податків у разі виявлення його зниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац 2 пункту 129.4 статті 129 Кодексу).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Кодексу).

Таким чином, при самостійному виявленні платником податків заниження суми податкового зобов'язання пеня нараховується на суму заниження та за весь період заниження (з дня настання строку погашення податкового зобов'язання відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу по податковій декларації, по якій виявлено заниження податкових зобов'язань, та за весь період по день фактичної сплати (включно) суми заниженого податкового зобов'язання) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

   

Сторінка 91 з 91

<< Початок < Попередня 91 Наступна > Кінець >>