ЗБЕРІГАННЯ АГРОПІДПРИЄМСТВАМИ ПРИДБАНОГО ПАЛЬНОГО ПОТРЕБУЄ ЛІЦЕНЗУВАННЯ

З 01.07.2019 р. запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

Ці вимоги зумовлені змінами в Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі – Закон № 481). Так, згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності тільки за наявності ліцензії.

Відповідно до пп. 14.1.1411 п. 14.1 ст.14 ПКУ пальне – це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ. Тобто пальним є лише речовини, перелічені у пп. 215.3.4 ст.215 ПКУ.

Згідно із абз. 56 ст. 1 Закону № 481 зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Ліцензії на право зберігання пального підприємство отримує на кожне місце зберігання пального. Місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (абз. 52 ст. 1 Закону № 481).

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

  • підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
  • підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
  • суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі (ст. 15 Закону № 481).

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензії на право зберігання пального видають ДФС за місцем розташування місць зберігання пального строком на 5 (п’ять) років. Річна плата за таку ліцензію становить 780 грн. Ліцензія на право зберігання пального видається за заявою суб’єкта господарювання, яка подається на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального подається заява. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (в нашому випадку – зберігання пального). Разом із заявою подаються:

  • документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію;
  • завірені заявником копії документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, цільове призначення якої відповідає заявленій діяльності;
  • завірену заявником копію акту вводу в експлуатацію об’єкта або акту готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального;
  • завірену заявником копію дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (видає Держпраці та її територіальні органи згідно Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1107).

Відповідно до ст. 18 Закону № 481 до 01.01.2022 р. суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акту вводу в експлуатацію об’єкта або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1.01.2014 р.

Копії таких документів не подають у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначені в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального.

Якщо зазначені документи оформлені на іншу особу, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта. Відповідальність за достовірність даних у документах, які подають разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія (рішення про відмову в її видачі) видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання ДФС перелічених вище документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (ч. 44 ст. 15 Закону № 481). Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження ДФС на термін до сплати заборгованості.

Що стосується відповідальності, то згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за зберігання пального без наявності ліцензії до порушників застосовується штраф у розмірі 500 000 грн.


Друк